↑ V.Ya. "Князь Олег, Хелгу Кембриджского документа и русский княжеский род". Древнейшие государства Восточной Европы. 1998. Памяти А.П. Новосельцева. Moscow, Russian Academy of Sciences, 2000: 222-230.
↑ Barthold, W.. "Khazar". Encyclopaedia of Islam (Brill Online). Eds.: P. Bearman, Th. Bianquis, C.E. Bosworth, E. van Donzel and W.P. Heinrichs. Brill, 1996.
↑ V.A. У истоков русской государственности. Leningrad, 1924.
↑ Słownik starożytności słowiańskich. T. 2. Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1965, s. 382.
↑ Nazarenko, A. V. (2001). Drevniaia Rus’ na mezhdunarodnykh putiakh: mezhdistsiplinarnye ocherki kul’turnykh, torgovykh, politicheskikh sviazei IX-XII vekov (in Russian). Moscow: Russian History Institute. ISBN 5-7859-0085-8.
↑ Vernadsky, George (1948). A History of Russia, Volume II: Kievan Russia. Yale University Press. ISBN 0-300-01647-6.
↑ The Russian Primary Chronicle: Laurentian Text (Translated and edited by Samuel Hazzard Cross and Olgerd P. Sherbowitz-Wetzor) (1953). Medieval Academy of America. ISBN 978-0-915651-32-0.
↑ Francis Dvornik, Les Slaves histoire, civilisation de l'Antiquité aux débuts de l'Époque contemporaine. « La Russie de Kiev », p. 171-228. Éditions Du Seuil, Paris, 1970.
↑ Хмыров М. Д. Всеволод II Ольгович // Алфавитно-справочный перечень государей русских и замечательнейших особ их крови. — СПб.: Тип. А. Бенке, 1870. — С. 24—25.
↑ Вячеслав Владимирович // Биографический справочник — Мн.: «Белорусская советская энциклопедия» имени Петруся Бровки, 1982. — Т. 5. — С. 131. — 737 с.
↑ Francis Dvornik Les Slaves histoire, civilisation de l'Antiquité aux débuts de l'Époque contemporaine.. Éditions le Seuil. Paris (1970) « La Russie de Kiev » p. 171-228.
↑ Gustave Welter Histoire de la Russie Petite Bibliothèque Payot Paris (1963).
↑ Соловьев С.М. (1960). История России с древнейших времен. 2. Москва: Издательство социально-экономической литературы.
↑ Janet Martin, Treasure of the Land of Darkness: The Fur Trade and Its Significance for Medieval Russia, (Cambridge University Press, 1986), 127.
↑ Cawley, Charles (2017). «E. Grand Princes of Kiev 1076-1240, Princes of Pereyaslavl, descendantes of Usevolod I Grand Prince of Kiev (fifth son of Iaroslav I)»
↑ Nora Berend, Przemysław Urbańczyk and Przemysław Wiszewski, Central Europe in the High Middle Ages: Bohemia, Hungary and Poland, c.900–c.1300, (Cambridge University Press, 2013), 226.
↑ Rus'-Byzantine Princely Marriages in the Eleventh and Twelfth Centuries, Alexander Kazhdan, Harvard Ukrainian Studies, Vol. 12/13, Proceedings of the International Congress Commemorating the Millennium of Christianity in Rus'-Ukraine (1988/1989), 414.
↑ Андрей Васильевич Экземплярский, Владимир-Епифаний Глебович, Brockhaus and Efron Encyclopedic Dictionary. Volume VIа, 1892
↑ Котляр М. Ф. Роман Ростиславич // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2012. — Т. 9: Прил — С. — С. 278. — ISBN 978-966-00-1290-5.
↑ The Contest for the "Kievan Succession" (1155-1175): The Religious-Ecclesiastical Dimension, Jaroslaw Pelenski, Harvard Ukrainian Studies, Vol. 12/13, Proceedings of the International Congress Commemorating the Millennium of Christianity in Rus'-Ukraine (1988/1989), 776.
↑ Анна (имя жен и дочерей русских князей и государей) // Малый энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 4 т. — СПб., 1907—1909.
↑ Домбровский Д. Генеалогия Мстиславичей. Первые поколения (до начала XIV в.) / Пер. с польского и вступ. слово к рус. изд. К. Ю. Ерусалимского и О. А. Остапчук. — СПб.: ДМИТРИЙ БУЛАНИН, 2015. — 880 с. — С. 433—443.
↑ Котляр М. Ярослав Ізяславич // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2013. — Т. 10: Т — Я. — С. 759. — ISBN 978-966-00-1359-9.
1 2 Енциклопедія українознавства: Словникова частина: [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж; Нью-Йорк: Молоде життя; Львів; Київ: Глобус, 1955—2003.
↑ Kотляр М. Ф. Святослав Всеволодович // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2012. — Т. 9: Прил — С. — С. 487. — ISBN 978-966-00-1290-5.
↑ Anne Lecanu, « Mixail Vrubel´ et le programme décoratif de l'église Saint-Cyrille à Kiev », Revue des études slaves, vol. 75, no 1, 2014, p. 87-108 (lire en ligne [archive], consulté le 17 mars 2017)
↑ Subtelny, Orest (2000). Ukraine: A History (en inglés). Toronto, Búfalo y Londres: University of Toronto Press. ISBN 0-8020-8390-0.
↑ Roman Senkus (2001). «Romanovych dynasty». Encyclopedia of Ukraine (en inglés). Canadian Institute of Ukrainian Studies. Consultado el 18 de julio de 2010.
1 2 Vernadsky, George (1948). Kievan Russia (en inglés). New Haven y Londres: Yale University Press. ISBN 0-300-01647-6.
↑ Dimnik, Martin (2003). The Dynasty of Chernigov - 1146-1246 (en inglés). Cambridge: Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-03981-9.
↑ Roman Senkus (Managing Editor) (2001-XX-YY). "Roman Mstyslavych [Mstyslavyč] (Romanko)". Encyclopedia of Ukraine. Canadian Institute of Ukrainian Studies. Diakses tanggal 2009-12-26.
↑ Selart, Anti. Livland und die Rus' im 13. Jahrhundert. Viena e Colônia: Bohlau Verlag. ISBN 3-412-16006-7
↑ Podskalsky, Gerhard (1982). Christentum und theologische Literatur in der Kiever Rus' (988-1237). Francoforte: C.H.Beck. ISBN 3-406-08296-3
↑ Dimnik, Martin (1981). Mikhail, Prince of Chernigov and Grand Prince of Kiev 1224-1246. Toronto: Instituto Pontifício de Estudos Medievais
↑ Fennell, John (2014). The Crisis of Medieval Russia 1200-1304. Londres e Nova Iorque: Routledge
↑ Воскресенская летопись // ПСРЛ, т. 7. — СПб., 1856. — 544 с.
↑ атищев В. Н. История Российская. — М., 1964. — Т. 3. — 360 с.
1 2 3 Dimnik, Martin: The Dynasty of Chernigov - 1146-1246; Cambridge University Press, 2003, Cambridge; ISBN 978-0-521-03981-9.
↑ Андрей Васильевич Экземплярский, Владимир-Димитрий Рюрикович, Brockhaus and Efron Encyclopedic Dictionary. Volume VIа, 1892
↑ Котляр М. Ф. Володимир Рюрикович // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — Київ: Наукова думка, 2003. — Т. 1: А — В. — 688 с.: іл. — С. 618—619.
↑ Рыжов К. Все монархи мира. Россия. — М:, Вече, 1999.
↑ Хрусталёв Д. Г. Русь и монгольское нашествие (20-50 гг. XIII в.). — СПб.: Евразия, 2015. — С. 287.
↑ Егоров В. Л. Александр Невский и Чингизиды // Отечественная история. — 1997. — № 2. — С. 48—49.
↑ Кочкуркина С. И. Карелия и Финляндия в эпоху средневековья (историко-культурные связи) // Учёные записки Петрозаводского государственного университета.— Петрозаводск.— №4.— декабрь 2008 года.— С.12.
↑ Cawley, Charles, His listing. Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy
↑ DiPlano Carpini, Giovanni (Author) - Hildinger, Erik (Translator): The Story of the Mongols whom We Call the Tartars; Branden Publishing Company, Inc, 1996, Boston, MA; ISBN 0-8283-2017-9.
↑ Thurston, Herbert, S.J. (Editor): Butler’s Lives of the Saints - September; Burns & Oates / Search Press Limited, 1999; ISBN 0-86012-258-1.
1 2 Vernadsky, George: Kievan Russia; Yale University Press, 1948, New Haven and London; ISBN 0-300-01647-6.
↑ Жития Святых, на русском языке, изложенные по руководству четьих-минеи Св. Димитрия Ростовского. Книга третья. Издание Московской синодальной типографии. Москва. 1906. — Репринт: Издание Введенской Оптиной Пустыни, 1993.
↑ Котляр М. Ф. Володимирко Володарович // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2003. — Т. 1: А — В. — С. 622. — ISBN 966-00-0734-5.
↑ Magistri Vincentii Chronicon Polonorum // Monumenta Poloniae Historica, t. 2. Lwów, 1872; Mistrza Wincentego Kronika Polska. Warszawa, 1974.
↑ Roman Senkus (Managing Editor) (2001-XX-YY). "Yaroslav Osmomysl". Encyclopedia of Ukraine. Canadian Institute of Ukrainian Studies. Truy cập 2009-12-26.
↑ Dimnik, Martin: The Dynasty of Chernigov – 1146–1246; Cambridge University Press, 2003, Cambridge; ISBN 978-0-521-03981-9.
↑ Пушик, Степан (2012). НОВЕ ПРО «СЛОВО О ПОЛКУ ІГОРЕВІМ…» СЛОВО ПРО ПОХІД ІГОРІВ, ІГОРЯ, СИНА СВЯТОСЛАВА, ВНУКА ОЛЕГОВОГО. Переклад, реконструкція тексту, розшифрування темних місць (Науково-дослідницьке видання) (українською). Галич: Національний заповідник «Давній Галич». с. 64 с.
↑ Dariusz Dąbrowski: Król Rusi Daniel Romanowicz. O ruskiej rodzinie książęcej, społeczeństwie i kulturze w XIII w.. Kraków: Avalon, 2016, s. 70-71. ISBN 978-83-7730-188-3.
↑ Махновець, Леонід (1989). Про автора "Слова о полку Ігоревім" (українською). Київ.
↑ Lista władców Halicza w latach 1205-1264 zob.Dąbrowski Dariusz, Daniel Romanowicz król Ruci (ok. 1201-1264), Biografia polityczna, AVALON, Kraków 2012, ISBN 978-83-7730-069-5, s. 468
↑ Subtelny, Orest: Ukraine: A History; University of Toronto Press, 2000, Toronto, Buffalo & London; ISBN 0-8020-8390-0
↑ Almási, Tibor (2012). "II. András". In Gujdár, Noémi; Szatmáry, Nóra (eds.). Magyar királyok nagykönyve: Uralkodóink, kormányzóink és az erdélyi fejedelmek életének és tetteinek képes története [Encyclopedia of the Kings of Hungary: An Illustrated History of the Life and Deeds of Our Monarchs, Regents and the Princes of Transylvania] (in Hungarian). Reader's Digest. pp. 86–89. ISBN 978-963-289-214-6.
↑ Bárány, Attila (2012). "II. András balkáni külpolitikája [Andrew II's foreign policy in the Balkans]". In Kerny, Terézia; Smohay, András (eds.). II. András and Székesfehérvár [Andrew II and Székesfehérvár] (in Hungarian). Székesfehérvári Egyházmegyei Múzeum. pp. 129–173. ISBN 978-963-87898-4-6.
↑ Bartl, Július; Čičaj, Viliam; Kohútova, Mária; Letz, Róbert; Segeš, Vladimír; Škvarna, Dušan (2002). Slovak History: Chronology & Lexicon. Bolchazy-Carducci Publishers, Slovenské Pedegogické Nakladatel'stvo. ISBN 0-86516-444-4.
↑ Berend, Nora (2006). At the Gate of Christendom: Jews, Muslims and "Pagans" in Medieval Hungary, c. 1000–c.1300. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-02720-5.
↑ Berend, Nora; Urbańczyk, Przemysław; Wiszewski, Przemysław (2013). Central Europe in the High Middle Ages: Bohemia, Hungary and Poland, c. 900-c. 1300. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-78156-5.
↑ Érszegi, Géza; Solymosi, László (1981). "Az Árpádok királysága, 1000–1301 [The Monarchy of the Árpáds, 1000–1301]". In Solymosi, László (ed.). Magyarország történeti kronológiája, I: a kezdetektől 1526-ig [Historical Chronology of Hungary, Volume I: From the Beginning to 1526] (in Hungarian). Akadémiai Kiadó. pp. 79–187. ISBN 963-05-2661-1.
↑ Subtelny, Orest (1988). Ukraine: A History. Toronto: University of Toronto Press. ISBN 0-8020-5808-6.
↑ Dąbrowski D. Daniel Romanowicz król Rusi (ok. 1201—1264). Biografia polityczna. — Kraków: Avalon, 2012. — T. 1. — 538 s. (пол.)
↑ Болеслав-Юрий II, князь всей Малой Руси: Сборник материалов и исследований. — Санкт-Петербург, 1907. (рос.)
↑ Толочко П. Русь — Мала Русь — руський народ у другій половині XIII—XVII ст.
↑ Ричка В. Галицький Данило // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 126. ISBN 978-966-611-818-2.
↑ Данило Галицький / Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наукова думка, 2004. — Т. 2: Г — Д. — 518 с.: іл. — ISBN 966-00-0405-2.
↑ Дитинство Данила описане у книзі для дітей «Володимир Лис про Сократа, Данила Галицького, Фернандо Маґеллана, Ісаака Ньютона, Шарлотту, Емілі, Енн Бронте». — К.: Грані-Т, 2008. — 136 с. («Життя видатних дітей»). — ISBN 978-966-465-159-9.
↑ Данило Романович // Українська мала енциклопедія: у 8 т (16 кн):. Д-Є — 1958. — С. 303-430 / проф. Є. Онацький. — Т. 2. — С. 305-306.
↑ Історія Королівства Галичини від праісторії до року 1264, за редакцією Станіслава-Роланда Перфецького. — Львів: ВНТЛ-Класика, 2004. — С. 95—106.
↑ Zsoldos, Attila: Családi ügy - IV. Béla és István ifjabb király viszálya az 1260-as években (A Family Affair - The Conflict of Béla IV and Junior King Stephen in the 1260s); História - MTA Történettudományi Intézete, 2007, Budapest; ISBN 978-963-9627-15-4.
↑ Kristó, Gyula: Középkori históriák oklevelekben (1002-1410) (Medieval Stories in Royal Charters /1002-1410/); Szegedi Középkorász Műhely in association with the Gondolat Kiadó, 1992, Szeged; ISBN 963-04-1956-4.
↑ Fine, John V. A., Jr.: The Late Medieval Balkans - A Critical Survey from the Late Twelfth Century to the Ottoman Conquest; The University of Michigan Press, 2006, Ann Arbor; ISBN 978-0-472-08260-5.
↑ Kristó, Gyula (General Editor) - Engel, Pál (Editor) - Makk, Ferenc (Editor): Korai magyar történeti lexikon (9-14. század) (Encyclopedia of the Early Hungarian History /9th-14th centuries/); Akadémiai Kiadó, 1994, Budapest; ISBN 963-05-6722-9.
↑ К. Лосский: Ростиславъ Рюриковичъ. In: Русский биографический словарь [Russkij biograficeskij slovar]. Band [17]: Романова – Рясовский. St. Petersburg 1918; Nachdruck: Kraus, New York 1962, S. 179–181
↑ Dariusz Dąbrowski: Daniel Romanowicz król Rusi (ok. 1201-1264). Biografia polityczna. Kraków: Avalon, 2012, s. 72. ISBN 978-83-7730-069-5.
↑ Benda, Kálmán (General Editor): Magyarország történeti kronológiája - A kezdetektől 1526-ig /A Historical Chronology of Hungary - From the Beginnings to 1526/; Akadémiai Kiadó, 1981, Budapest; ISBN 963-05-2661-1 (the part of the book which describes the events of the period from 1197 to 1309 was written by László Solymosi).
↑ Сказание об убиении в Орде князя Михаила Черниговского и его боярина Феодора // В: Повести и сказания Древней Руси. Отв. ред. Д. С. Лихачев. СПб., Диля, 2001, 243—247.
↑ Горский А. А. Гибель Михаила Черниговского в контексте первых русских князей с Ордой // Средневековая Русь, 6, 2006, 138—154.
↑ FMG, s.v. "SVIATOPOLK II 1093-1113", available at: Cawley, Charles, Russia, Rurikids: SVIATOPOLK II 1093-1113, Medieval Lands database, Foundation for Medieval Genealogy.
↑ Alexejev L. V.: Polacká zem // Staroruské kniežatstvá X-XII storočí. Moskva. 1975.
↑ Данилевич В. Е. Очерк истории Полоцкой земли до конца XIV столетия. — Киев, 1896. — 731 с.
↑ Коган В.М., Домбровский-Шалагин В.И. Князь Рюрик и его потомки: Историко-генеалогический свод. — СПб.: «Паритет», 2004. — 688 с. — 3000 экз. — ISBN 5-93437-149-5.
↑ Н. В—н—в. Полоцкие князья // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
↑ История родов русского дворянства: В 2 кн. / авт.-сост. П. Н. Петров. — М.: Современник; Лексика, 1991. — Т. 1. — С. 31. — 50 000 экз. — ISBN 5-270-01513-7.
↑ Полное собрание русских летописей. Т. 2. — М., 1962. — С. 620 — 621.
↑ Ермаловіч, М. Глеб Рагвалодавіч / Мікола Ермаловіч // Энцыклапедыя гісторыі Беларусі: У 6 т. Т. 3. Гімназіі — Кадэнцыя / БелЭн; Рэдкал.: Г. П. Пашкоў (гал. рэд.) і інш.; Маст. Э. Э. Жакевіч. — Мн.: БелЭн, 1996. — 527 с.: іл. – С. 55 — 56. — ISBN 985-11-0041-2. — С. 43.
↑ Глеб Рогволодович // Русский биографический словарь / под ред. А. А. Половцов — СПб.: 1905. — Т. 14. — С. 402.
↑ Roman Jakobson and Marc Szeftel, "The Vseslav Epos," in Roman Jakobson and Ernest J. Simmons, eds., Russian Epic Studies. Memoirs of the American Folklore Society 42 (Philadelphia: American Folklore Society, 1949, p. 83; available online at Volkh Vseslav'evich Bylina: A Poem of Vseslav the SorcererLưu trữ 2005-11-22 tại Wayback Machine. Jack V. Haney, The Complete Russian Folktale (Armonk, NY: M. E. Sharpe, 1999), 7; Dianne E. Farrell, "Shamanic Elements in Some Early Eighteenth Century Russian Woodcuts," Slavic Review 52, No. 4 (Winter 1993): 725–744; Felix J. Oinas, "The Problem of the Aristocratic Origin of Russian Byliny," Slavic Review Vol. 30, No. 3 (Sept. 1971): 513–522.
↑ Simon Franklin and Jonathan Shepard, The Emergence of Rus 750–1200 (London and New York: Longman, 1996), 251.
↑ The Novgorodian First Chronicle as well as the Lavrentian and Hypatian Chronicles mention his death but not the place of burial. NPL, 17, 202; Lavrentevskaia Letopis (PSRL 1), 275; Ipatevskaia Letopis (PSRL 2), 250.
↑ Lavrentevskaia Letopis (PSRL I), 166; Ipatevskaia Letopis (PSRL 2), 155; A. N. Nasonov, Novgorodskaia Pervaia Letopis: Starshego i mladshego izvodov (Moscow and Leningrad: ANSSR, 1950), 17, 186; Novgorodskaia Tretaia Letopis (PSRL 3), 212; Novgorodskaia chetvertaia letopis (PSRL 4), 123
↑ Baumgarten N. Genealogies et mariages occidentaux des Rurikides Russes du X-е au ХIII-е siecle /Orientalia Christiana. -Roma.-1927. -N35.-95p. (franciski)
↑ ойтович Леонтій. Князівські династії Східної Європи (кінець IX — початок XVI ст.): склад, суспільна і політична роль. Історико-генеалогічне дослідження.. — Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип’якевича, 2000. — 649 с. — ISBN 966-02-1683-1 (ukrainiski)
↑ Алексєєв Л. В. Полоцька земля // давньоруські князівства X — XIII ст. — 1975. — С. 202 — 239.
↑ Алексєєв Л. В. Полоцька земля (нариси історії північній Білорусі) в IX — XIII ст / відповідальний редактор академік Б. А. Рибаков. — Наука, 1966. — 295 с.
↑ Рибаков Б. А. Російські датовані написи XI-XIV століть. — 1964. — 48 с.
↑ Рапов О. М. Княжі володіння на Русі в Х — першій половині XIII ст. — 1977. — 261 с.
↑ Патріарша, або Никонівський літопис. Ч. 1 // ПСРЛ, т. 9. — СПб, 1862. — 256 с.
↑ John Lind "The Russian Marriages. Dynamic and Political Coalitions During the Danish Civil War of the 1130s" in (Danish) Historical Journal No. 2 1992.
↑ Андрей Полоцкий // Биографический справочник — Мн.: «Белорусская советская энциклопедия» имени Петруся Бровки, 1982. — Т. 5. — С. 19. — 737 с.
↑ Matulevičius, Algirdas. «Andrius Algirdaitis». A: Vytautas Spečiūnas. Lietuvos valdovai (XIII-XVIII a.): enciklopedinis žinynas. Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2004, p. 51–52. ISBN 5-420-01535-8.
↑ Algirdas Matulevičius. Andrius Algirdaitis. Visuotinė lietuvių enciklopedija, T. I (A-Ar). – Vilnius: Mokslo ir enciklopedijų leidybos institutas, 2001. 500 psl.
↑ A. Supruniuk, Wojewoda płocki Abraham Socha. Przyczynek do genealogii Nałęczów mazowieckich, [w:] A. Supruniuk, Szkice o rycerstwie mazowieckim XIV/XV wieku, Toruń 2008, ISBN 978-83-89376-69-5, s. 7-8.
↑ М. І. Ермаловіч. Андрэй Альгердавіч. // Беларуская энцыклапедыя: У 18 т. Т.1: А — Аршын / Рэдкал.: Г. П. Пашкоў і інш — Мн.: БелЭн, 1996. — Т. 1. — 552 с. — 10 000 экз. — ISBN 985-11-0036-6 (т.1).
↑ Валеров А.В. Новгород и Псков: Очерки политической истории Северо-Западной Руси XI-XIV вв. Moscow: Aleteia, 2004. ISBN 5-89329-668-0.
↑ Нарбут А. Н. Генеалогия Белоруссии. Выпуск 2. — М., 1994.
↑ Paweł Jasienica: Myśli o dawnej Polsce. Warszawa: Czytelnik, 1990, s. 229. ISBN 83-07-01957-5.
↑ Stadnicki K. Bracia Władysława-Jagiełły Olgierdowicza, króla Polski, wielkiego Xięcia Litwy. Jako dalszy ciąg «Synów Giedymina». Z tablicami genealogicznymi. Lwów, 1867. VIII, 416 s.
↑ Виноградов. А. Ростовские и Белозерские удельные князья // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
↑ Дочь от этого брака, Софья, замужем за кн. Константином Михайловичем Тверским. См. Пчелов Е. В., Рюриковичи. История династии. М.: Олма-Пресс, 2001; Коган В. М. История дома Рюриковичей. — СПб.: Бельведер, 1993
↑ А. В. Кузьмин. «Новые данные о родословии ростовских и Белозерских князей в XIII — первой половине XIV века».
↑ Соловьёв С. М. История России с древнейших времен (Lịch sử nước Nga thời cổ đại)
↑ Arsenii Nikolaevich Nasonov, ed., Novgorodskaia Pervaia Letopis Starshego i Mladshego Izvodov (Moscow and Leningrad: ANSSR, 1950), 98-99, 342; AN Nasonov, ed., Pskovskie Letopisi (Moscow and Leningrad: ANSSSR, 1941-1955), Vol. 1, p. 17, Vol. 2, p. 23; John Fennell, "The Tver Uprising of 1327: A Study of the Sources," Jahrbücher für Geschichte Osteuropas 15 (1967), 161-179; Michael C. Paul, "Secular Power and the Archbishops of Novgorod Before the Muscovite Conquest," Kritika: Explorations in Russian and Eurasian History 8, No. 2 (2007), 251
↑ John Fennell, "Princely Executions in the Horde 1308-1339," Forschungen zur Osteuropaischen Geschichte 38 (1988), 9-19.
↑ Тверские (великие и удельные князья) // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб. — М., 1896—1918. (Tvers (danh sách các hoàng tử và tiểu sử cụ thể//Từ điển tiểu sử Nga: 25 tập. - SPb. - M., 1896-1918.
↑ Карамзин Н.М. История Государства Российского. — Ростов-на-Дону: Издательство «Феникс», 1995 (Karamzin N.M. Lịch sử của Nhà nước Nga. - Rostov-on-Don: Nhà xuất bản Phoenix, 1995)
↑ Лихач Е. Дорогобужские удельные князья // Русский биографический словарь: в 25 томах — СПб — М., 1896—1918. (Likhach E., Dorogobuzh: hoàng tử // Từ điển tiểu sử Nga: 25 tập. - SPb. - M., 1896-1918)
↑ Книга 1: Куликовская битва и её след в истории. — 424 с., ил. — ISBN 978-5-93165-178-1 (кн. 1).
↑ Сербов Н. Суздальские и Суздальско-Нижегородские удельные князья // Русский биографический словарь: в 25 томах. — СПб.—М., 1896—1918.
↑ Богуславский В.В. Славянская энциклопедия. Киевская Русь-Московия: в 2 т.. — М.: ОЛМА -ПРЕСС, 2005. — Т. 1. — С. 143. — 784 с. — ISBN 5-224-02250-9.
↑ Соколов А. Поборник Российской Державы в смутное время: (о жизни князя М. В. Скопина-Шуйского)/Александр Соколов, митрофор. протоиер. Nizhny Novgorod. 2008. p. 236.
↑ Miller, David B. (April 1989). "Monumental Building as an Indicator of Economic Trends in Northern Rus' in the Late Kievan and Mongol Periods, 1138–1462". The American Historical Review. Oxford University Press. 94 (2): 360–390. doi:10.2307/1866831. JSTOR 1866831.
↑ Golubinskii, Istoriia russkoi tserkvi, vol. 2, pt. 1, pp. 479-480, 484
1 2 Bosworth, Clifford Edmund (2007), Historic cities of the Islamic world, Brill Publishers, ISBN 90-04-15388-8, p. 280
↑ Valentin Yanin, "Posmertnaia Sudba Dmitriia Shemiaki," in Srednevekovyi Novgorod (Moscow: Nauka, 2004), p. 342
↑ Madariaga Isabel de. Ivan the Terrible. First Tsar of Russia. New Haven; London: Nhà in Đại học Yale, 2005 (bìa cứng, ISBN 0-300-09757-3); 2006 (bìa giấy, ISBN 0-300-11973-9).
↑ Perrie Maureen. The Image of Ivan the Terrible in Russian Folklore (Cambridge Studies in Oral and Literate Culture; 14). Cambridge: Nhà in Đại học Cambridge, 1987 (bìa cứng, ISBN 0-521-33075-0); 2002 (bìa mềm, ISBN 0-521-89100-0).
↑ Славянская энциклопедия. Киевская Русь — Московия: в 2 т. / Автор-составитель В. В. Богуславский. — Т. 1. — С. 9.
1 2 Мыськов Е. П. Политическая история Золотой Орды (1236—1313 гг.). — Волгоград: Издательство Волгоградского государственного университета, 2003. — 178 с. — 250 экз. — ISBN 5-85534-807-5
1 2 Селезнёв Ю. В. Элита Золотой Орды. — Казань: Издательство «Фэн» АН РТ, 2009. — 232 с.
1 2 Почекаев Р. Ю. Цари ордынские. Биографии ханов и правителей Золотой Орды. — СПб.: ЕВРАЗИЯ, 2010. — 408 с. — 1000 экз. — ISBN 978-5-91852-010-9
↑ Бустанов А. К. Западная Сибирь под властью Ордынских правителей (династический аспект).(недоступная ссылка — история)
↑ Кляшторный С. Г., Султанов Т. И. «Казахстан. Летопись трех тысячелетий». Алма-Ата, 1992.
↑ Bosworth, Clifford Edmund, The New Islamic Dynasties: A Chronological and Genealogical Manual, p. 253. Edinburgh University Press, 2004.
↑ Howorth, Henry Hoyle, History of the Mongols from the 9th to the 19th Century: Part 2: The So-Called Tartars of Russia and Central Asia, p. 449. Adamant Media Corporation, 2006.
↑ Paine, Sheila: The Golden Horde: From the Himalaya to the Mediterranean, Penguin Books, 1998.
↑ Crummey, Robert: Formation of Muscovy 1304-1613, Longman Group, 1987
↑ Абд-ар-раззак Самарканди Места восхода двух счастливых звёзд и места слияния двух морей // Сборник материалов, относящихся к истории Золотой Орды. — М., 1941.
↑ (in Tatar) "Илһам". Tatar Encyclopaedia. Kazan: The Republic of Tatarstan Academy of Sciences. Institution of the Tatar Encyclopaedia. 2002.
↑ М.Г.Худяков. Очерки по истории Казанского ханства. "ИНСАН", Москва, 1991
↑ Худяков. Очерки по истории Казанского ханства. Глава 1 Архивная копия от 7 апреля 2011 на Wayback Machine
↑ Волков В. А. Войны и войска Московского государства (конец XV — первая половина XVII вв.). — М.: Эксмо, 2004
↑ М. Г. Худяков Очерки по истории Казанского ханства. Москва, «ИНСАН», 1991, ISBN 5-85840-253-4
↑ Парунин А.В. Походы Сибирских Шибанидов на Казань в конце XV в. // Вопросы истории и археологии средневековых кочевников и Золотой Орды: сборник научных статей, посвященных памяти В.П.Костюкова / Д.В. Марыксин, Д.В. Васильев [отв. ред. и сост.] – Астрахань: Астраханский государственный университет, Издательский дом «Астраханский университет», 2011. - C.102-109.
↑ В. Гулевич. Казимир Яґайлович і Менґлі Ґірей: від друзів до ворогів // Український історичний журнал. — К., № 1 (508) за січень-лютий 2013.— С. 40-66. ISSN 0130-5247
↑ Joseph von Hammer-Purgstall, Histoire de l'Empire ottoman, « Tome deuxième 1453-1494 », Bellizard, Barthès, Dufour, Lowell, Paris, 1886.
↑ Alan W. Fisher, The Crimean Tatars, Hoover Institution Press, Stanford California, 1987 ISBN 0-81-796662-5, p. 9-11.
↑ Janusz Duzinkiewicz (2004). Derzhavi, Suspilʹstva, Kulʹtury: Skhid i Zakhid: Zbirnik Na Poshanu I︠A︡roslava Pelensʹkogo. Ross Pub. ISBN 978-0-883-54181-4.
↑ Беляков А. В. Чингисиды в России XV - XVII веков: Просопографическое исследование / Науч. ред.: д-р ист. наук В. В. Трепавлов (ИРИ РАН, Москва); Рязанский филиал Московского психолого-социального ин-та. — Рязань: «Рязань. Мір», 2011. — 512 с. — 1 000 экз. — ISBN 978-5-904852-07-8. (в пер.)
↑ Alan Fisher (1993). "The Life and Family of Suleyman I". In İnalcık, Halil; Kafadar, Cemal (eds.). Süleymân The Second [i.e. the First] and his time. Isis Press. "That she was a Tatar, a daughter of the Crimean Khan Mengli Giray, was a story apparently begun by Jovius, repeated by other western sources, and taken up by Merriman in his biography of Suleyman".
↑ Henk Boom (2010). De Grote Turk: in het voetspoor van Süleyman de Prachtlievende (1494-1566). Athenaeum-Polak & Van Gennep. ISBN 978-9-025-36764-0.
↑ Carolus Bovillus (2002). Lettres et poèmes de Charles de Bovelles: édition critique, introduction et commentaire du ms. 1134 de la Bibliothèque de l'Université de Paris. Champion. ISBN 978-2-745-30658-6.
↑ André Clot, Matthew Reisz (2005). Suleiman the Magnificent. Saqi. p. 26. ISBN 978-0-863-56510-6. «His mother, Hafsa Hatun, is believed to have been the daughter of Mengli Giray, the khan of the Crimean Tartars.»
↑ Halil İnalcık, Cemal Kafadar (1993). Süleymân The Second [i.e. the First] and his time. Isis Press. «she was a Tatar, a daughter of the Crimean Khan Mengli Giray».
↑ Encyclopedia of Islam vol. IX (1997), s.v. Suleyman p.833
↑ Всемирная история, "Развитие государств Восточной Европы", том 11, Minsk: Sovremenni literator, 1998. ISBN985-456-152-6
↑ Jalim Giray-sultán, Розовый куст ханов, или история Крыма. Simferopol: Stilos, 2008. ISBN978-966-8518-91-1
↑ Chantal Lemercier-Quelquejay et Alexandre Bennigsen, « La Moscovie, l'Empire ottoman et la crise successorale de 1577-1588 dans le khanat de Crimée », dans Cahiers du monde russe et soviétique, vol. 14, n° 4, p. 453-487.
↑ La Moscovie, l'Empire ottoman et la crise successorale de 1577-1588 dans le khanat de Crimée gant Chantal Lemercier-Quelquejay hag Alexandre Bennigsen e Cahiers du monde russe et soviétique, niverenn 14-4, 1973.
↑ Dariusz Skorupa, Stosunki polsko-tatarskie 1595-1623, wyd. PAN, Warszawa 2004, s. 31, 47-49 ISBN 83-89729-05-9.
↑ Leszek Podhorodecki, Chanat krymski i jego stosunki z Polską w XV-XVIII wieku, Warszawa 1987
↑ Oleksa Gaivoronsky «Повелители двух материков», Kiev-Bakhchisarai, second edition, 2010, ISBN 978-966-2260-02-1, volume 1, pages 358-364
↑ Kortepeter, Carl Max (1966). “Ġāzī Girāy II, Khan of the Crimea, and Ottoman Policy in Eastern Europe and the Caucasus, 1588-94”. The Slavonic and East European Review. 44 (102): 139–166. JSTOR4205717.
↑ Олекса Гайворонский «Повелители двух материков», том 1, Киев-Бахчисарай, 2007 г. ISBN 978-966-96917-1-2
↑ Агеев В.В. Погребения Гераев в архитектурном комплексе Мурад Рейса // Материалы по Археологии и Истории Античного и Средневекового Крыма. Вып. 6. Севастополь — Тюмень, 2014. С. 242–257.
↑ Podhorodecki L., Chanat Krymski i jego stosunki z Polską w XV-XVIII w., Warszawa: Książka i Wiedza, 1987, ISBN 83-05-11618-2, OCLC834841480
↑ Władysław Serczyk, Historia Ukrainy, Wrocław 2001, s. 71-90
↑ Leszek Podhorodecki, Wazowie w Polsce, Warszawa 1985, s. 147-164
↑ Joseph von Hammer-Purgstall, Histoire de l'Empire ottoman, traduit par J. J. Hellert, Bellizard, Paris, 1838, tome XI de 1656 à 1676.
↑ Hadży Mehmed Senai z Krymu, Historia Chana Islam Gereja III, przeł. Zygmunt Abrahamowicz, oprac. Olgierd Górka i Zbigniew Wójcik, PWN, Warszawa 1971.
↑ Francis Dvornik, Les Slaves, « La Pologne, le Temps des Troubles de la Moscovie et la naissance de l'Ukraine », Éditions du Seuil, Paris, 1970 p. 839-865.
↑ Nicholae Jorga: Geschichte des Osmanichen Vol IV, (translation:Nilüfer Epçeli), Yeditepe Yayınları, İstanbul, 2009, ISBN975-6480-21-1 p.219, 248
↑ Qırım tarihı. E. Çubarovnıñ muarrirliginen. Aqmescit. Tezis. 2009 /История Крыма. Под ред. Э. Чубарова. Симферополь. Тезис. 2009/ ISBN 978-966-470-016-7.
↑ Le khanat de Crimée et les campagnes militaires de l'Empire ottoman: Fin du XVIIe-début du XVIIIe siècle, 1687-1736 gant Dilek Desaive e Cahiers du monde russe et soviétique niverenn 11-1, 1970
↑ Mehmed Süreyya (haz. Nuri Akbayar) (1996), Sicill-i Osmani, İstanbul: Tarih Vakfı Yurt Yayınları ISBN 975-333-0383 C.II say.341
↑ Howorth, Henry Hoyle. () History of the Mongols, from the 9th to the 19th Century.
↑ О. І. Галенко. Менглі-Ґерей ІІ // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2009. — Т. 6: Ла — Мі. — С. 613. — ISBN 978-966-00-1028-1.
↑ Fisher, Alan W (1978). The Crimean Tatars. Studies of Nationalities in the USSR. Hoover Press. ISBN 978-0-8179-6662-1.
↑ “Ukraine”. worldstatesmen.org. Truy cập ngày 3 tháng 8 năm 2016.
↑ Ivanics, Mária (2007). "Enslavement, Slave Labour, and the Treatment of Captives in the Crimean Khanate". In Dávid, Géza; Pál Fodor (eds.). Ransom Slavery along the Ottoman Borders (Early Fifteenth-Early Eighteenth Centuries). Leiden: Brill. pp. 193–219.
↑ Панашенко В. В. Гіреї // Енциклопедія історії України: у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін.; Інститут історії України НАН України. — К.: Наук. думка, 2004. — Т. 2: Г — Д. — С. 107. — ISBN 966-00-0405-2.
↑ Гіреї // Юридична енциклопедія: [у 6 т.] / ред. кол. Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.] — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1998. — Т. 1: А — Г. — 672 с. — ISBN 966-7492-00-X.
